Дитяче Посольство header image

Ми мешкаємо в Україні

Команда Дитячого посольства розповідає про свої нинішні будні.

От Раїси Миколаївни


Про Велику Вітчизняну війну 1941-1945 років моє покоління знає з уроків історії в школі. Своїх учнів я водила до музею історії в нашому селі, де цій події відведена ціла експозиція. Зараз про загрозу воєнних дій на території нашої держави ми кожного дня чуємо в новинах. І стає дуже страшно. Вся надія на наших воїнів, на нашу армію, яка не допустить щоб ворог знову з’явився на нашій землі.

Раїса Миколаївна, педагог у Будинку друзів


Катя
Раніше про війну ми читали з підручників історії. Але навесні 2014 року почалися бойові дії на Донбасі. Я тоді саме тільки закінчила навчатись в університеті. Мені було 21 рік , і я працювала в дитячому садочку. Будувала плани на майбутнє. І тоді війна здавалася для більшості моїх знайомих і мне чимось далеким, що це відбувається не в нашій країні і не з нами. Потім почалось АТО.

І в своїх думках за ці роки ми вже певною мірою звикли до думки про війну. Але зараз коли новини про початок війни в Україні звучать все частіше, і вже називають конкретні дати вторгнення війська в Київ, я починаю розуміти що війна ближче ніж здавалося 8 років тому. Я і більшість моїх знайомих вже мають свої родини і дітей, їх безпека і майбутнє для нас дуже важливі. Я сподіваюсь що наша влада зможе вирішити все мирним шляхом. І в кожній родині буде спокій, а новини тільки хорошими.


Юлія

В стані війни ми живемо вже вісім років. І тільки одному Богу відомо, коли вона закінчиться. Росія в любий момент може перейти до активних наступальних дій. І гадати, коли це станеться — марно витрачати час. Бігти нікуди не збираюсь. Дякую Богу за кожен прожитий день. Як буду себе вести під час бойових дій, навіть не знаю. Буду надіятись на Господа, що він вкаже шлях та дасть розуму в складних ситуаціях. Бо ми можемо надіятися тільки на Нього. І все буде добре. Навесні чекаємо на Вас в Дім Друзів!

Катерина

Война. На сегодняшний день уже даже предполагается дата наступления — 16-го ноль второго. Надеемся что этого не случится. Не смотрю даже новости. Не хочу расстраивать свою нервную систему. Много информации слышу от людей. И даже от этого можно сойти сума. Конечно, боимся. Но можно сказать — готовы. В погребе есть много консервации, овощи, есть генератор и запас бензина и лекарств. И есть надежда что этого не случится.


Таня

Раньше я думала, что война это что-то далекое и историческое. И что меня и близких это не коснется. Но последнее время все страшнее и страшнее. А больше всего страшно за своих детей. Раньше я регулярно следила за новостями о войне, ведь война уже почти 8 лет в Украине. А сейчас стараюсь не следить. И так трудно жить, карантин, короновирус, кризис и еще и война. И в таком режиме уже не один год. Я не знаю, можно ли быть готовым к войне. Мне кажеться нет. Я даже не знаю куда бежать от войны. От нее не спрячешься. Страшно и тяжело жить в ожидание и неизвестности, что будет впереди. И дети переживают, каждый по своему. Вот даже сегодня сын спросил, если Путин завоюет весь мир, что он будет делать дальше. На мой взгляд весь мир должен объединиться, чтобы не было войны в Украине. Потому-что сначала будет война в Украине, а дальше и в других странах. Это коснется всех людей. Так что лучше предотвратить, чем воевать и жить в страхе. Все, что каждый может сделать сейчас, это молиться за мир в Украине и за мир в сердцах тех людей, которые хотят воевать с Украиной.

Поширювати любов