Рятуй дитину від життя в інтернаті

 

Тютюновий дим, різкий запах ацетону, потік холодного повітря із розбитих вікон, навіть не хочеться відкривати очі. Ще вчора тут зі мною жили мої діти. Важко зібратися з думками, але розумію одне, що дітей можу більше не побачити. Вчора їх звідси забрали. Треба щось робити, але розумію, що сама з цим не впораюсь. Спочатку згадалось уривками моє дитинство: вулиця, приюти, сон в картонних ящиках надворі, голод, холод, підвали і собаки, які завжди були з нами. Вони були теплими і не злими. Я вдячна Богу, що тоді зустріла таких людей, які допомогли мені почати нове життя. Вони не дорікали за минуле, не дивились на мене, як на безнадійну людину, а допомагали, вчили боротися з труднощами, вірили в мене. Зараз мої дітки зі мною. Ми кожен день цілуюемось, обнімаємось. Якби я тоді залишилась одна зі своїми проблемами, діти уже ніколи б не повернулись до мене.

Як долучитися? Як допомогти?

 

 

Поширювати любов